Мета дослідження - провести аналіз і проінформувати наукову спільноту про результати підготовки науково-педагогічних кадрів в НМАПО імені П. Л. Шупика за 2012 р. Станом на 01.01.2012 р. в академії навчалось 346 осіб на бюджетній основі (докторантів - 1, аспірантів очно/заочного навчання 73/83, магістрів - 30, клінічних ординаторів - 159) та 27 на контрактній (аспірантів - 2/5, клінічних ординаторів - 18, магістрів - 21). Всього 373 особи. Закінчили навчання 110 осіб (аспірантів 16/12, магістрів 16, клінічних ординаторів 66) на бюджетній основі та 10 - на контрактній (аспірантів 0/1, клінічних ординаторів 7, магістрів 2) - всього 120 осіб. Поступили на навчання в 2012 р. 136 осіб, 118 на бюджетній основі (аспірантів 19/15, магістрів 9, клінічних ординаторів 75) та 18 - на контрактній (аспірантів 2/1, клінічних ординаторів 14, магістрів 1). Відраховано 12 осіб (10 - на бюджетній і 2 - на контрактній основі). В докторантурі навчається 1 особа - Крилюк В. О., кафедра медицини катастроф (строк закінчення навчання 30.11.2013 р.).

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.4-1

Рубрики:

Хірургія ділянки живота (абдомінальна хірургія)

Шифр НБУВ: Ж70307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.25

Рубрики:

Деформації і функціональні порушення хребта

Шифр НБУВ: Ж70307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Після того, як була встановлена властивість медулярної карциноми (МК) щитоподібної залози (ЩЗ) до підвищеного синтезу і секреції кальцитоніну - поліпептидного гормону, який продукується C-клітинами, - визначення його стало основним високочутливим і специфічним діагностичним маркером цього виду пухлин. В той же час, думки щодо діагностичної необхідності визначення рівня кальцитоніну у крові хворих до операції дещо розходяться. В літературі наведено інформацію про існування кореляції між доопераційним рівнем кальцитоніну та розміром пухлини чи кількістю метастазів. Після хірургічного втручання з приводу МК ЩЗ рівень кальцитоніну залишається найчутливішим тестом пролонгації захворювання. Мета роботи - дослідження вмісту кальцитоніну в сироватці крові пацієнтів з МК ЩЗ залежно від ряду клінічних особливостей перебігу хвороби. Матеріалом для дослідження були результати обстеження 72 хворих, які знаходилися на лікуванні в хірургічному відділі ДУ "Інститут ендокринології і обміну речовин ім. В. П. Комісаренка НАМН України". Рівень кальцитоніну у сироватці крові визначали до та після проведення оперативного втручання за допомогою імуноферментного методу з використанням наборів фірми "DRG International Inc.". Статистичну обробку даних проводили за використання критерію t Стьюдента і непараметричного критерію U Вілкоксона - Мана - Уітні. Аналізуючи одержані дані, встановлено, що зниження рівня кальцитоніну в крові пацієнтів у післяопераційному періоді свідчить про радикальність проведеного лікування, а його підвищення у подальшому (вище 100 пг/мл) - про наявність рецидиву хвороби чи метастазування пухлини. Диференційний аналіз результатів визначення концентрації гормону в динаміці спостереження за прооперованими пацієнтами з урахуванням статі хворих, розміру видаленої пухлини, наявності доопераційних метастазів і доопераційної величини концентрації кальцитоніну надасть змогу своєчасно й адекватно контролювати виникнення рецидиву захворювання.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.860.46-5

Рубрики:

Виразки кінцівок

Шифр НБУВ: Ж70307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.08 + Р11(4УКР)284.5

Рубрики:

Пошкодження органів черевної порожнини

Організація охорони здоров'я

Шифр НБУВ: Ж70307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Збільшувальна мамопластика - одна з найбільш частих операцій, що виконується за естетичними показаннями. Мета дослідження - провести аналіз результатів естетичної збільшувальної мамопластики в ранньому періоді спостереження й оцінити ефективність цих операцій. Проведено оцінку ефективності збільшувальної мамопластики за результатами обстеження та лікування 556 пацієнток. Добрі результати первинної збільшувальної мамопластики виявлено у 391 пацієнтки (70,3 %), задовільні - у 114 (20,5 %), а незадовільні - у 51 (9,2 %). Висновки: ендопротезування молочних залоз надає в більшості випадків позитивні результати. Значна кількість незадовільних результатів операції вимагає проведення детального аналізу їх причин та розробки ефективних шляхів профілактики.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.101.1-5

Рубрики:

Перитоніти

Шифр НБУВ: Ж70307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено спосіб вимірювання висоти положення брів у разі ліфтингу верхньої частини обличчя. Мета дослідження - оцінка ефективності способу вимірювання висоти положення брів. Зроблено фотографування пацієнтів до та після операції, із лінійкою в руці видимою шкалою. Виміряно відстань від медіальної кантальної зв'язки, середини зіниці та латеральної кантальної зв'язки до нижнього краю головки, тіла та хвоста брови відповідно. Вимірювання висоти положення брів допомагає забезпечити об'єктивну оцінку результатів ліфтингу верхньої частини обличчя. Висновки: розроблений спосіб простий у виконанні, не потребує спеціальної підготовки та матеріальної бази. Може широко використовуватись перед та після оперативних втручань на обличчі.

Стрімкий розвиток нових методик лікування і технологій в хірургії хребта та спинного мозку зумовлює актуальність питання профілактики та лікування нозокоміальних інфекцій (НІ), а саме - інфекцій ділянки хірургічного втручання (ІДХВ). Мета роботи - висвітлити сучасний стан проблеми НІ в спінальній хірургії шляхом аналізу та систематизації літературних даних. Частота виникнення НІ після операцій на хребті та спинному мозку залежить від різноманітних факторів, пов'язаних як з пацієнтом, так і з хірургічним втручанням, і становить на сьогодні 0,7 % - 11,9 %. Більшість хірургів рутинно призначають антибіотики, а також застосовують інші заходи з метою профілактики ІДХВ. Найбільш ефективним методом лікування НІ є хірургічна обробка та промивання інфікованої рани у поєднанні з антибіотикотерапією. Висновки: систематизований огляд літературних даних відображає сучасний стан проблеми НІ у спінальній хірургії та надає змогу фахівцям застосовувати обгрунтовані принципи профілактики та лікування пацієнтів з НІ після операцій на хребті та спинному мозку.

Максимальна ефективність слухової реабілітації пацієнтів після кохлераної імплантації можлива за умови малотравматичного введення електрода у завитку з розміщенням останнього в тимпанальних сходах. Мета роботи - підвищення ефективності кохлеарної імплантації, шляхом використання прогностичних розрахунків створення оптимального доступу до тимпанальних сходів завитки на основі 3D-реконструкції комп'ютерної томографії вискової кістки. Наведено дані аналізу результатів кохлеарної імплантації у 45 хворих з сенсоневральною глухотою з вивченням ефективності розробленої методики прогнозування оптимального напрямку формування кохлеостоми залежно від анатомічних особливостей будови скроневої кістки за даними 3D-реконструкції КТ вискової кістки. Імпланти зі стилетом введено у 23 (51,1 %) пацієнтів, без стилету - у 22 (48,9%). Із 45 оперованих пацієнтів у 20 (44,4 %) - вибір способу введення електроду здійснено на основі розробленої методики аналізу геометричних побудов на 3D реконструкції КТ скроневої кістки з врахуванням метричних особливостей анатомічної будови середнього та внутрішнього вуха пацієнта, у 25 - традиційно. У всіх пацієнтів під час інтраопераційного тестування відмічено адекватне розміщення електродної решітки в завитці. Кількість та глибина введених електродів у завитку в групах без та з використанням запропонованої методики прогнозування достовірно не відрізнялась. У пацієнтів, яким виконувалась операція із застосуванням розробленого способу розрахунку оптимального напрямку введення кохлеарного імпланта на основі аналізу даних 3D-реконструкції, відмічено меншу величину опору більш ніж на 1/3 електродів у разі телеметрії через 3 міс після втручання. Висновок: для забезпечення оптимального та малотравматичного введення електроду у тимпанальні сходи під час кохлеарної імплантації, вибір доступу до завитки слід здійснювати на основі аналізу 3D-реконструкції КТ скроневої кістки з прогностичним визначенням оптимальної вісі електроду та її співвідношення з критичними анатомічними утвореннями середнього вуха.

Решение данных вопросов позволит скорректировать показания к хирургическому лечению атеросклеротического поражения сонных артерий, использовать стентирование их экстракраниальных отделов не только в качестве первичной и вторичной профилактики инсульта, но и для стабилизации и улучшения неврологических и нейропсихологических функций, и тем самым повысить качество жизни пациентов с цереброваскулярной патологией. Цель работы - улучшение результатов лечения больных со стенозами экстракраниальных отделов сонных артерий путем каротидного стентирования. Исследование проведено в отделении неотложной сосудистой нейрохирургии ГУ "Институт нейрохирургии им. акад. А. П. Ромоданова". С октября 2008 по ноябрь 2012 гг. проведен анализ хирургического лечения 94 пациентов, у которых были выявлены атеросклеротические поражения экстракраниального отдела внутренней сонной артерии (ВСА). В исследование были включены больные с симптомным (>> 50 %) или асимптомным (>> 70 %) стенозом ВСА. Как наличие гетерогенной гипоэхогенной атеросклеротической бляшки, так и наличие изъязвления поверхности атеросклеротической бляшки являются факторами риска возникновения инсульта в послеоперационном периоде при выполнении каротидного стентирования. Выводы: оптимальными условиями для выполнения каротидного стентирования следует считать наличие у больного изоэхогенной, гомогенной или гетерогенной гиперэхогенной атеросклеротической бляшки без изъязвления их поверхности.

В последнее время все больше внимания уделяется малоинвазивному лечению опухолей селлярной локализации. С развитием эндоскопической технологии проведение подобного рода операций становится возможным для удаления опухолей не только селлярной, но и пара-, ретроселлярной локализации. Цель работы - определить возможность применения эндоскопических технологий при удалении опухолей селлярной локализации. Проведено лечение 10 больных с опухолями селлярно-хиазмальной локализации. Основное внимание уделено применению малоинвазивной эндоскопической методики. Во внимание принималась локализация и распространения опухоли за пределы селлярной области. Во всех случаях произведено тотальное удаление аденом гипофиза вне зависимости от направления роста. Определены возможности удаления опухолей в зависимости от распространения опухоли супра- и параселлярно, а также их взаимоотношение со зрительными нервами и окружающими сосудами. Выводы: используя эндоскопическую методику, становится возможным удаление опухолей не только селлярной, но и пара-, ретроселлярной локализации, используя 3 типа расширенных доступов: передний, латеральный и задний.

Впродовж останніх 30-ти років у лікуванні більшості аденом гіпофіза, що продукують пролактин, методом вибору є консервативне лікування агоністами дофаміну. Проте, застосування препаратів вказаної групи у випадках із велетенськими пролактиномами (ВП) має клінічну ефективність не більш, ніж у 70 % випадків і супроводжується рядом ускладнень і ризиків. У 12-ти пацієнтів із діагностованими велетенськими пролактиномами застосовано медикаментозне лікування бромкриптином. Досліджувану групу пацієнтів склали 5 жінок та 7 чоловіків, середній вік 35 років. Термін спостереження за пацієнтами склав від 6 до 11 років. Клінічні прояви у пацієнтів, що одержували консервативне лікування з приводу ВП, були типовими: зорові розлади - 12 (100 %) пацієнтів, ознаки внутрішньочерепної гіпертензії - 7 (58,3 %), ураження окорухових нервів - 4 (33,3 %), пригнічення свідомості - 4 (33,3 %), порушення орієнтування і пам'яті - 4 (33,3 %), геміпарез - 2 (16,6 %). Розміри всіх ВП перевищували 5 см, за даними МРТ. У всіх випадках пухлини мали значне екстраселярне поширення та їм був притаманний інвазивний ріст в оточуючі анатомічні структури: кавернозні синуси, медіобазальну скроневу ділянку, антеселярно, в III шлуночок, в клиноподібну пазуху, схил, задню черепну ямку. Рівень ПРЛ в сироватці крові, в середньому, склав 2177,5 нг/мл (280 - 10 200). Всі пацієнти одержували Бромкриптин за схемою. В дослідженій групі не спостережено випадків непереносимості препарату. У всіх пацієнтів в короткий термін після початку лікування мав місце позитивний клінічний ефект: зниження рівню ПРЛ, зменшення розмірів пухлини за даними МРТ, регрес неврологічного дефіциту. Серед ранніх ускладнень терапії Бромкриптином відмічено: крововилив в аденому, який не потребував хірургічного лікування; гостру назальну лікворею, що потребувала хірургічної пластики; тимчасовий нецукровий діабет у 2-х пацієнтів. Під час оцінки стану пацієнтів через 12 міс спостережено суттєві негативні ефекти проведеного лікування: поглиблення гіпопітуїтарного синдрому у 8 (67 %), що потребував замісної терапії, та поява малих епілептичних нападів у 3 (25 %) хворих, які потребували призначення протисудомної терапії. Крім того, у більшості пацієнтів відмічено наростання астеноневротичного синдрому, що характеризувався підвищеною втомлюваністю, зниженням пам'яті, загальмованістю. 10 хворих постійно приймають замісну гормональну терапію через виражений гіпопітуїтарний синдром. Висновки: незважаючи на ефективність та позитивний клінічний ефект агоністів допаміну у лікуванні пролактином, функціональні результати у випадках з ВП не можна вважати задовільними через ускладнення та погіршення якості життя у пацієнтів після такого лікування. Лікування ВП потребує гнучких підходів до застосування різних лікувальних моделей та їх комбінацій.

Внутричерепные кровоизлияния диагностируются в 30 - 45 % детей с перинатальными поражениями ЦНС, преимущественно недоношенных, с малой массой тела при рождении. У 28 - 34 % детей после перенесенных пери-интравентрикулярных кровоизлияний (ПИВК) формируется прогрессирующая постгеморрагическая гидроцефалия. Цель работы - изучить особенности течения внутричерепных кровоизлияний перинатального периода у недоношенных новорожденных. Работа основана на результатах наблюдений 132 недоношенных новорожденных с перинатальными внутричерепными кровоизлияниями. В 34 (25,8 %) случаях выявлено ПИВК III степени, в 12 (9,0 %) случаях - ПИВК IV степени, у 19 (14,4 %) пациентов - сочетание ПИВК I - IV степени с массивными субарахноидальными и паренхиматозными кровоизлияниями. Выявлены 4 группы риска возникновения внутричерепных геморрагий у новорожденных: I группа - экстрагенитальные заболевания матери (выявлены у 75,8 % больных), II группа - осложнения в течение беременности (у 79,5 %), III группа - акушерские факторы риска (у 76,5 %), IV группа - неонатальные факторы (у 99,2 % детей). На фоне санации ликвора 34 (25,7 %) пациентам была выполнена ЛШО. В отдаленном послеоперационном периоде у 21 (15,9 %) больных сохранялась вентрикулодилятация, у 99 (75,0 %) выявлены энцефаломаляционные и порэнцефальные кисты, что стало причиной низкого качества жизни детей. Выводы: выявление группы неблагоприятных факторов, способствующих возникновению интракраниальных геморрагий, применение ранней активной нейрохирургической тактики у недоношенных новорожденных позволяет снизить смертность, уменьшить количество детей с прогрессирующей постгеморрагической гидроцефалией.

Диференційна діагностика внутрішньомозкових пухлин є однією із важливих завдань нейрохірургії. Сучасні методи променевої діагностики - комп'ютерна (КТ) та магнітно-резонансна томографія (МРТ) - надають змогу встановити правильний діагноз. Мета дослідження - покращити диференційну діагностику внутрішньомозкових пухлин. Робота грунтується на аналізі результатів клінічного перебігу та діагностики 58 хворих з внутрішньомозковими гліальними пухлинами. Проведено КТ та МРТ з внутрішньовенним контрастуванням. Дані КТ та МРТ з внутрішньовенним контрастуванням свідчили, що причиною захворювання була наявність гліальних пухлин головного мозку, при цьому із 58 хворих із пухлинами, у 32 виявлено астроцитому, у 17 - гліобластому, 9 - олігодендрогліому. Нагромадження контрастної речовини стромою пухлини було важливою диференціальною ознакою. Дані верифіковано післяопераційними гістологічними обстеженнями. Висновок: для диференціальної діагностики гліальних пухлин необхідно враховувати дані КТ, МРТ, особливостей їх контрастування, клініко-томографічне співставлення та спостереження в динаміці.

Хвороба Кушинга є досить рідкісним захворюванням і в переважній більшості випадків спричиняється кортикотропною аденомою гіпофіза. Мета роботи - дослідження унікального випадку агресивного перебігу хвороби Кушинга, що спричинений інвазивною кортикотропіномою у пацієнта віком 63 років, з застосуванням методів: клініко-неврологічного обстеження, вимірювання рівнів АКТГ та кортизолу крові, рентгенографії черепу та МРТ голови. Висновки: особливість спостереження полягає в тому, що у пацієнта чоловічої статі похилого віку виявлено агресивну АКТГ-секретуючу аденому гіпофіза з блискавичним перебігом захворювання, що не є типовим для хвороби Кушинга.

Однією з особливостей менінгеом є добре розвинута судинна сітка. Внаслідок цього хірургічне видалення менінгеом доволі часто супроводжується масивною крововтратою, інтраопераційним пошкодженням магістральних артерій, вен, черепних нервів, що значно знижує радикальність операційного втручання. Мета роботи - вивчити ефективність ендоваскулярних втручань у разі менінгіом головного мозку. Відібрано 16 пацієнтів з менінгеомами головного мозку, які знаходилися на лікуванні в ДУ "Науково-практичний центр ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України" з 2003 по 2012 рр. Чоловіків було 6 (37,5 %), жінок - 10 (62,5 %). Вік хворих був від 21 до 53 років. Супратенторіальне розташування менінгеом виявлено у 14 (87,5 %) спостережень, субтенторіальне - 2 (12,5 %). Виконано 16 оперативних втручань - ендоваскулярна керована емболізація менінгеоми. В 12 (75 %) випадках вдалося досягти тотального виключення новоутворення із кровообігу, в 4 - часткового, це пов'язано з особливостями кровопостачання - дифузний тип, без прямих артеріовенозних шунтів. Ускладнень після ендоваскулярних втручань у спостереженні не було. В подальшому 14 хворим виконане хірургічне видалення менінгеоми, при цьому відмічено значне зменшення інтраопераційної крововтрати. Висновки: у випадку менінгеом головного мозку ендоваскулярна емболізація є відносно простою, достатньо безпечною та ефективною операцією, яка значно знижує ризик у разі подальшого хірургічного видалення пухлини. За результатами проведених спостережень найбільш сприятливий час для хірургічного втручання - 7 - 9 доба після емболізації.

Особливу клінічну проблему серед усіх порушень мозкового кровообігу становить геморагічний інсульт (ГІ). Незважаючи на тривалість вивчення, фундаментальність досліджень, присвячених проблемі мозкового інсульту, багато які аспекти патогенезу, клініки, перебігу потребують уточнення, що на сьогоднішній день робить доцільним дослідження ГІ у різних вікових групах. Мета роботи - підвищення ефективності діагностики ГІ, зокрема субарахноїдального крововиливу (САК), на підставі більш поглибленого вивчення клінічного перебігу. Обстежено 226 пацієнтів з ГІ, з яких 30 випадків САК (133 (ГІ) з них 27 (САК) - увійшло в основну групу, де завершення хвороби носило позитивний результат, та 93 (ГІ) з них 3 (САК) випадки - з фатальним завершенням хвороби. Методика обстеження включала динамічний аналіз клінічного неврологічного, загальносоматичного, офтальмологічного, отоневрологічного дослідження. Усім (15 - 55,56 %) пацієнтам основної групи із наявними в них АА, як причини САК, за показами проведено хірургічне лікування - кліпування аневризми. Прооперовані хворі за шкалою Ханта та Хесса відповідали 1 - 2 ступеню тяжкості. Термін оперативного втручання не перевищував 3-х днів. Висновки: САК - невідкладний стан, який потребує екстреної діагностики й адекватного лікування. В перші 24 год після САК ризик повторного крововилива складає 3 - 4 %, в перший місяць - 1 - 2 % щоденно, через 3 міс щорічний ризик рецидиву складає 3 %. Єдиний спосіб запобігти повторному крововиливу - провести хірургічне кліпування аневризми або її ендоваскулярну оклюзію. У разі відсутності лікування у випадку САК із аневризми 25 % пацієнтів помирає в перші 24 год, а 40 % - в перші 3 міс.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р638.75-3

Рубрики:

Спільне пошкодження хребта, спинного мозку та його оболонок

Шифр НБУВ: Ж70307 Пошук видання у каталогах НБУВ